Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

 

П`ятниця, 29.03.2024, 11:27

  

 ЛІТКІВСЬКА ЗОШ 

 І - ІІІ СТУПЕНІВ

ІМ. М.П. СТЕЛЬМАХА

        

Ми любим свою школу як любим рідний дім. Тут весело й привітно і затишно усім. Школа імені Стельмаха, школа імені Стельмаха, рідні друзі мої й вчителі.
 Школа імені Стельмаха, школа імені Стельмаха, в нашім гарнім деснянськім селі.

 

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 89
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Психологічна служба школи

 

Психологічна служба школи
 
Конфлікт і взаємодія Взаємодію з учнями вчитель організує через розв'язання педагогічних ситуацій. У педагогічній ситуації вчитель вступає
 
 
 
Психологи рекомендують мистецтво

Мистецтво не лише наповнює наше життя прекрасним, а й дозволяє вирішувати різноманітні проблеми, боротися з депресіями, розвивати творче мислення, удосконалювати комунікативні здібності. Хоча ці властивості не завадять у будь-якому віці, особливо сприятливими і корисними вони стануть для дітей та молоді. У психотерапії навіть виокремився метод, який отримав назву "арт-терапія". Його суть полягає у використанні різних видів мистецтва для лікування та розвитку гармонійної особистості. Людині часто набагато легше відкрити свої страхи, побоювання, перестороги через музику, танець, казку, малюнок, ліплення, аніж за допомогою слів. І не має значення скільки вправно ви вмієте тримати олівець в руках, рухається чи володіє своїм голосом, набагато важливіший зміст вашого вираження. Арт-терапія – дуже корисна для розвитку дорослих і дітей. Адже мистецтво допомагає розкритися, розкрити свій внутрішній світ, глибше пізнати себе та інших.
"Кожна дитина народжується з великою кількістю творчих потенціалів, - зазначає арт-терапевт Ірина Дзиганська. - У процесі сімейного виховання та навчання ці потенціали не лише реалізовуються, а й інколи блокуються або само блокуються під впливом страху. Наше завдання розкрити цей творчий талант, і саме арт-терапія допомагає це здійснити".
Намалювати проблеми Одним із найпопулярніших напрямків арт-терапії є ізотерапія – метод, який сприяє гармонізації особистості через образотворче мистецтво. Щоб зрозуміти, що саме турбує дитину, як подолати її страхи, соціальні бар'єри, потрібно попросити її намалювати малюнок. І тут значення має все: що намальовано, як намальовано і яким кольором. Наприклад, домінування зеленого може означати бажання дитини до пізнання нового, червоного – її налаштованість на перемогу, синій вказує на прагнення до спокою. Часто такі малюнки розповідають більше і глибше про людину, аніж слова. Бо їй набагато легше відкритися себе психологу, зобразивши свою проблему, а не переповідаючи її. Також ізотерапія сприяє підвищенню гарного настрою, позитивного налаштування і відкритості. Адже з раннього дитинства малювати люблять майже всі.
Побачити світ через казку Пізнавати світ, знайомитися з його особливостями та суспільними взаєминами малюки починають з казок, які мають не лише розважальну чи заспокійливу функцію, а і сприяють всебічному гармонійному розвитку дитини. На жаль, сьогодні діти не часто потрапляють у світ казкових оповідей. Через постійний брак часу батьки все рідше читають своїй малечі, вечірні казки майже "зникли" з телебачення. За словами психологів, це нехороша тенденція. Адже саме казки допомагають дітям налагодити діалог з дорослими, сприяють розвитку їхнього творчого мислення та уяви, допомагають вирішувати проблеми.
Казкотерапія – це допомога через казку, в якій моделюються життєві проблеми і складні ситуації. "Для дітей дошкільного віку казка є єдиним простором, де вони почувають себе захищеними", - говорить дитячий психолог Олена Науменко. І щоб цю територію захищеності не порушити дуже важливо під час казкотерапії дотримуватися нешвидкого темпу мовлення, який би збігався із диханням дитини, спокійного ритму, робити казку живою. Дуже корисно під час казкотерапії використовувати предмети, які б дозволяли дитині відчувати свою безпосередню причетність до казкових подій.
Психологи рекомендують надзвичайно уважно підходити до відбору казок для дітей, адже не всі вони (особливо авторські) допомагають досягнути правильного ефекту. Олена Науменко, наприклад, радить обережно ставитися до казок Андерсена, які, за її словами, часто у дітей викликають хибне сприйняття світу. Вона пропонує використовувати народні казки, а також казки Олександра Пушкіна, Івана Франка, Лесі Українки.
Лікування музикою Безперечним лікувальним ефектом також володіє музика. Прикладом давньою музикотерапії є колискові, які мами споконвіків співали своїй малечі. Сьогодні музичну терапію широко використовують для лікування безсоння, депресивних станів і навіть хвороби Альцгеймера. Музикотерапевти переконані, що геніальні композитори не лише збагачують світову культуру своїми шедеврами, а й роблять величезний внесок в лікування різних психічних недуг. Адже музика здатна викликати найрізноманітніші емоції та стани. Наприклад, класика сприяє підвищенню концентрації та покращенню пам'яті, конфесійна музика заспокоює, рок послаблює біль та знімає напругу, а також сповільнює реакцію на природні подразники, панк і реп "закликають" до активності.
 За допомогою музики можна регулювати психіку, змінювати настрої у різних життєвих ситуаціях, виховувати естетичний смак та відчуття гармонії. Світ змінюється надзвичайно швидко. І нинішнє молодше покоління потребує іншого підходу у вихованні. Тому якщо дитина відстає у навчанні, невпевнена в собі чи постійно конфліктує з однолітками та дорослими, їй потрібно допомоги розкрити себе. І мистецтво тут якнайкраще стане у пригоді.
 
 Джерело: Олена Токова, ІА «Світ освіт».
Джерело: ІА «Світ освіт»
Проблеми психологічної готовності дитини
до навчання в школі.
 
 Психологічна готовність дитини до навчання в школі – це предмет постійної уваги психологів. Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудування всього способу життя та діяльності дитини. Цей період однаково важкий для дітей, які вступають до школи і в 6, і в 7 років.
Спостереження показують, що серед першокласників є діти, які через індивідуальні, психологічні особливості важко адаптуються до нових умов, лише частково можуть упоратися ( або не можуть зовсім) з роскладом роботи та навчальною програмою. 80% дітей готові до навчання в школі , з них 20% , які мають високий рівень підготовки до школи. Дитина , яка вступає до школи,повинна бути зрілою у фізіологічному та соціальному сенсі, повинна досягти відповідного рівня розумового та емоційного розвитку.
Дитина повинна вміти узагальнювати та диференціювати предмети і явища, планувати свою діяльність та здійснювати самоконтроль. Особливої уваги потребують діти, які невідвідували дитячий садок- так звані домашні діти. Вони , як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем і однолітками, не дуже комфортно почуваються у колективі, бояться залишитися у школі без батьтків. Важливим соціальним інститутом у цей період розвитку є сім'я.
Приклад батьків- найкраща школа для дітей.
 
 Поради від медиків
Захистіть себе від грипу!!
 
Це захворювання вірусного походження. Отже, будьте уважні, в громадських місцях, захищайте свої дихальні шляхи марлевими пов'язками або застосовуйте оксалінову мазь, дотримуйтесь особистої гігієни та санітарного стану вашої оселі( провітрювання кімнати та вологе прибирання). У разі появи ознак захворювання: - озноб; - висока температура; - слабкість; - головний біль; - нежить. Не займайтесь самолікуванням, зверніться до лікаря та дотримуйтесь його порад і призначень- це прискорить ваше одужання.
ЯК НАДОВГО ЗАПАМ`ЯТАТИ НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ? (поради для учнів)
Виділяй, співвіднось і групуй матеріал – хто добре усвідомлює, той добре запам”ятовує і довго пам”ятає.
Якщо отримав завдання у вівторок, а відповідати потрібно в п”ятницю, не чекай четверга – вивчи одразу, а напередодні тільки повтори.
Завчай і повторюй невеличкі шматки ще доти, як матеріал почав забуватися.
Коли вчиш, записуй, малюй схеми, діаграми, таблиці - наочність краще запам”ятовується.
Якомога швидше, не чекаючи повного заучування, намагайся відтворити матеріал, закривши книгу.
Після метематики – вчи історію, після фізики – літературу: память любить різноманітність.


УЯВА ПОКРАЩУЄ ПАМ`ЯТЬ
АБО ЯК ЗАПАМ`ЯТАТИ НАЙБІЛЬШЕ...

Усе, що хочеш пам” ятати, - уявляй! (Не уявляю – не пам”ятаю)
Май на увазі: усе, що побачив, відчув, почув, - уже запам”яталось.
Легко пригадується тільки те, що уявив.
Не думай словами – думай образами.
Не завчай, а уявляй що – небудь цікаве, що допоможе пригадати потрібну інформацію.


РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГУ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ВПЛИВУ СТРЕСУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Визначте негативні чинники, що призводять до виникнення у Вас стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення змініть свої ставлення до них.
Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров”ї, освіті, діяльності, сім”ї, позитивному мисленні.
Навчіться розслаблятися: тілом, думкою тощо. Стрес викликає загальну напругу. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Уміння розслаблятися – секрет боротьби із стресом.
Зробіть паузу: зробити паузу у спілкуванні; порахувати до 10; вийти з приміщення. Такі „перерви” потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю.
При виникненні почуття тривоги або напруги, занурьтеся в„тут ізараз” сконцентруйтеся на своємк диханні.
Змусьте стрес працювати на Вас, а не проти Вас, опануйте головним умінням – перетворюйте негативні події у позитивні.
Оволодіти теорією та практикою позитивного мислення. Паозитивне мислення – це головний людський інстремент забезпечення здоров”я і благополуччя.


ОСНОВНІ ПРАВИЛА ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ
Дізнайся як можна більше про різні професії (інформація від вчителів, психолога, батьків, знайомих з літератури, Інтернату і т.п.), щоб було із чого вибирати.
Склади для себе оглядову схему для орієнтації в світі професій. Не забудь включити в неї інформацію про основні вимоги, які ставить професія до особистих якостей людей.
Збери інформацію про те, які професії користуються попитом сьогодні на ринку праці, і які будуть потрібні через 3-5 років.
Розглянь можливості і обмеження, які обумовлені особливостями твоєї сім'ї, а також можливості і обмеження, обумовлені твоїми особистими якостями.
Визнач для себе головні цілі: ким хочеш стати, яку роботу хочеш виконувати, чого досягти в житті?
Оціни свої ресурси: здібності, нахили, здоров'я особливості характеру і темпераменту.
Співстав свої ресурси і вимоги, які пред'являє обрана тобою професія до людини; в ідеалі вони повинні співпадати,
Не забудь проконсультуватись з лікарем, щоб не вибрати професію, яка тобі протипоказана за станом здоров'я.
Вибери навчальний заклад (професійне училище, ліцей, коледж, технікум, ВНЗ, курси і т.п.), де би ти зміг отримати обрану професію.
Підбери запасні варіанти цілей і шляхів їх досягнення на випадок виникнення нездоланних перешкод.
Обдумай свій вибір ще раз, оціни кожний свій крок.
Звернись за консультацією до спеціаліста-профконсультанта, якщо на якомусь етапі вибору професії у тебе виникли труднощі.

 
Шляхи підвищення педагогічних знань батьків

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи — єдність школи і сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.
На думку В. Сухомлинського, школа повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.
Організовуючи навчання батьків, враховують рівень їх підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім'ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей у сім'ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А. Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх.
Спеціальну виховну роботу проводять із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.
Роботу з педагогічне неспроможними сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.
Із сім'ями педагогічне пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.
У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.
Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить ЇЇ самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.
Пам'ятка для батьків

У спілкуванні зі своїми дітьми:
Радійте вашому синові, доньці.
Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терпелячими.
Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».
• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
• Частіше хваліть дитину.
• Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.
• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
• Не втрачайте почуття гумору.
• Грайте з дитиною в різні ігри.
• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.
• Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приво­ду тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
• Не ставте забагато запитань.
• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стриб­ків у розвитку дитини чи деякого регресу.
• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
Форми та тематика роботи психологічної служби з батьками
Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі.
(поради вчителям щодо підтримки дисципліни в класі)
Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми. Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи. При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:
1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
2. Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
3. дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
4. Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
5. Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.
 7. Не принижуйте учнів, не припускайте образ сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.
8. Будьте привітними.
9. Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
10. Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі;
11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.
13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.
14. Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.
 
 
Поради 


Захисти
дитинство від насилля.

Діти, які стали жертвами насилля, не хочуть говорити про "це”. Тому, що їм боляче і страшно. Маленькі охоронці страшних таємниць підсвідомо рахують себе винуватцями у тому що стало. Як попередити біду? А якщо так трапилось, як допомогти дитині?
Шановні дорослі! Не проходьте повз дитячі сльози. Як часто ваша мовчазність, безсердечність і халатність стають причиною біди! Погляньте навкруги! Можливо, саме зараз чиясь дитина потребує вашої уваги!
Однією з проблем є проблема сексуального насилля. Статистика говорить,що кожна четверта дівчинка і кожний восьмий хлопчик молодші 16-ти років піддаються сексуальному насильству.
Соціологічні опитування на базі даних, говорять про те, що наші діти повинні знати як попередити сексуальні домагання,куди звертатися за допомогою.Ніхто не має права принижувати їх і знущатися.
Що повинно насторожити батьків?
Щоб вчасно надати медичну і психологічну допомогу потерпілій дитині, батьки повинні вміти розпізнати біду. Адже бачачи,що з дитиною відбувається щось негаразд, вони менше всього схильні думати, про те, що вона зазнала сексуального насилля.
Приводом для тривоги є такі зміни в поведінці дитини:
 дає вам зрозуміти, що в неї є якась страшна таємниця;
 в її малюнках з’являються сексуальні мотиви;
 дитина сумна, не виходить на вулицю, не грає з друзями;
 на членів сім’ї, знайомих, яких раніше вона любила, реагує зі страхом;
 в іграх відображаються ситуації, характерні для статевих актів;
 починається енурез, хоча раніше цього не було;
 має більше грошей,ніж отримує від батьків, і не може пояснити, звідки вони взяті.
Як навчити дитину безпечної поведінки.
Дитина повинна знати елементарні правила безпеки, і одне з них- ні в якому разі не приймати ніяких запрошень від неезнайомих дорослих. Побутує думка, що від маніяка врятуватись не можливо.Але прикласти всі зусилля для того, щоб з ним не зустрітися потрібно і можна.. Дорослі повинні вести розяснюючі бесіди тоді, коли ваші діти починають самостійно виходити з дому.
Перечисліть ситуаації,в яких завжди потрібно відмовляти:
 коли хтось тебе запрошує проїхатись на машині,
 показати щось у підвалі,
 говорить, що у нього гарні іграшки,
 що його прислала мама.
Переконайте, що не кожен дорослий може йому приказувати, що робити, а повага до старших зовсім не значить повну згоду. Прослідкуйте за тим, щоб він грався в місцях, де його можуть бачити люди. Забороніть дитині підніматися в ліфті з незнайомими дітьми.
Пояcніть дитині, якщо дорослі його обіймали, цілували або просто доторкались до нього і при цьому просили нічого не розказувати батькам, то вони робили погано і батьки повинні про це знати, навіть якщо це близькі люди. Скажіть йому, що є частини тіла, до котрих ніхто не повинен доторкатися. Робіть це тактовно, не залякуючи дитини і не пробуджуючи в ній болячої підозри до оточуючих його людей.
Якщо він не знає, як повестись в тій чи іншій ситуації, навчіть його задавати собі питання:”Чи згодилася б мама на те, що я хочу зробити?”
Якщо до вашої дитини були домагання сексуальних відносин від будь кого, зверніться за допомогою до лікаря, психолога, юриста або районну соціальну службу для молоді.



Чарівність особистості

Чарівність педагога, як особистості, перш за все полягає у мовному спілкуванні. З дітьми потрібно спілкуватися в тональності, яка імпонує їм, необхідна в даній ситуації. В майстерність мовного спілкування входять всі області зовнішнього і внутрішньої культури людини: етикет, правила поводження, поведінка в суспільних місцях, культура побуту, взаємовідносини поза роботою, організація особистого часу, гігієна, естетичні смаки, естетичні якості, притаманні людині міміка і пантоміма. Всі педагоги повинні виробляти в собі вміння чітко і ясно висловлювати думки у спілкуванні один з одним. А саме: не говорити зайвого (берегти свій час і час іншого), бути чуйним до слова (подумати, а потім сказати). Мовне виробниче спілкування має бути: змістовним, динамічним, небагатослівним. Не допускати на роботі панібратства, пам’ятати про ввічливі звертання, про тональність спілкування, вміти володіти своїм настроєм. Від тональності мовного спілкування залежить морально-емоційний клімат в колективі. Звичні слова: добридень, будь ласка, вибачте можна сказати різним тоном – привітно, з повагою, холодно, високомірно, пихато.
У роботі з батьками слід звертати увагу на культуру мовного спілкування. До батьків звертатися по імені і по батькові. Спитати про здоров’я дитини, а потім про все інше. Звертання „мамаша”, „папаша” говорять про невисоку культуру. До дітей потрібно звертатися так, як до них звертаються дома.
Існує 6 рівнів спілкування (по Добровичу).
1. Конвенціональний – узгоджений, рівноправний, повноцінне спілкування.
2. Примітивний – співрозмовник не партнер, а потрібний або заважаючий предмет.
3. Маніпулятивний – партнер для маніпуляцій, супутник у грі, яку потрібно виграти.
4. Стандартизований – „контакт масок”.
5. Ігровий рівень – володіє повнотою і людяністю тільки з тими людьми, яких знає. 6. Духовний – партнер сприймається як носій духовного початку

Вчіться та навчайте дітей

правильно спілкуватись



1. Щоб навчитися правильно говорити, тре­ба навчитися читати і слухати.
2. Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, по­чути, зрозуміти й запам’ятати художні особли­вості мови, мовні звороти.
3. Збагаченню словникового запасу допомо­же спеціальна робота: заведіть словник для за­пису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та вико­ристанні, добирайте до них антоніми та сино­німи, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,
4. Намагайся не лише запам’ятати мову ора­тора, а й прийоми її побудови.
5. Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.
6. Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.
7. Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усві­домте зміст тексту, поміркуйте, де зробити па­узу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

 


Психологічні аспекти обдарованості

1. Здібності людини



Під здібними розуміються як властивості чи якості індивіда, що обумовлюють успішність діяльності чи оволодіння нею, як індивідуальні якості, що відрізняють однієї людини від іншого і, що виявляються в успішності діяльності.
Психологічний аналіз показує, що будь-яку діяльність можна розклас
ти на окремі психічні функц
ії, що являють собою найбільш загальні родові форми діяльності. Окремі психічні функції реалізуються складними, нейрофізіологічними функціональними системами, що мають властивість, що дозволяє здійснювати визначену психічну функцію. Це властивість – загальна здатність, віднесена до конкретної психічної функції.
Здібності – є властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції, що мають індивідуальну міру виразності і виявляються в успішності і якісній своєрідності освоєння і реалізації діяльності.
Як же співвідносяться здібності і задатки?
Загальні властивості нервової системи, специфіку організації головного мозку, що виявляються в продуктивності психічної діяльності, відносять до загальних задатків, спеціальні задатки – властивості нейронів і нейронних модулів (нейронних ланцюгів).
Здібності не формуються з задатків. Здібності і задатки є властивостями: перші – функціональних систем, другі – компонентів цих систем. З розвитком системи змінюються і її властивості, що визначаються як елементами системи, так і їхніми зв'язками.
Існує й інше розуміння задатків: їхній можна розглядати як генетичні програми, що визначають розвиток функціональних систем у структурі мозку і людини в цілому як індивіда.
Здібності реалізують функцію відображення і перетворення дійсності в практичній і ідеальній формах. Здібності – одне з базових якостей психіки поряд зі змістовною стороною, що включає знання про об'єктивний світ і переживання.
Розвиток здібностей відбувається в процесі життєдіяльності і діяльності (навчальної, трудовий, ігровий). Джерелом цього розвитку виступає протиріччя між наявним рівнем розвитку здібностей і вимогами діяльності.
Найважливішим моментом розвитку здібностей є тонке пристосування операційних механізмів до умов діяльності.
Розвиток здібностей проходить через три етапи:
по-перше, дитина, на відміну від тварини, народжується з незавершеним формуванням функціональних систем психічної діяльності, що визрівають протягом тривалого постнатального періоду. Цей процес визрівання визначається середовищем життєдіяльності;
по-друге, подальший розвиток диктується соціальними формами діяльності;
по-третє, розвиток здібностей визначається індивідуальними цінностями. Саме ці індивідуальні цінності і змісти будуть визначати якісну специфіку здібностей, від її буде залежати, що побачить і запам'ятає людину.
Людина від природи наділена загальними здібностями. Спеціальні здібності – є загальні здібності, що набули риси оперативності під впливом вимог діяльності.
Обдарованість визначається як інтегральний прояв здібностей з метою конкретної діяльності.
Інтелект же можна визначити як інтегральний прояв здібностей, знань і умінь. В інтелекті операційні дії здібностей доповнюються більш узагальненими операційними схемами, планами і програмами поводження, а також знаннями про зовнішній світ, про інших людей і самому собі.
Талант – є прояв інтелекту у відношенні конкретної діяльності, пізнання природи.
Духовні здібності – це інтегральний прояв інтелекту і духовності особистості. У своєму вищому прояві духовні здібності характеризують генія. В.М. Теплов підкреслював, що значним творцем може бути тільки людині з великим духовним змістом.
Якщо здібності виявляються в діяльності, то духовні здібності визначають учинок. Якщо при розгляді здібностей ми маємо справу із суб'єктом діяльності, то в духовних здібностях виявляється особистість, тобто духовні здібності складають сутність індивідуальності людини.
Здібності тією чи іншою мірою дані природою всім, але серед нас, як зірочки, іноді зустрічаються дуже обдаровані люди. Може їх було б більше, якби із самого дитинства їм давали можливість вийти за рамки «учбово-педагогічного процесу», якби стимулювали обдарованість.


2. Обдарованість


Процес пізнання визначений прийнятою задачею тільки на першій його стадії. Потім, у залежності від того, чи розглядає людина рішення задачі як засіб для здійснення зовнішніх стосовно пізнання цілей чи воно саме є мету, визначається і доля процесу.
У першому випадку він обривається, як тільки вирішена задача. В другому, навпроти, він розвивається. Тут можна спостерігати феномен саморуху діяльності, що приводить до виходу за межі заданого, що і дозволяє побачити «непередбачене». У цьому виході за межі заданого, у здібності до продовження пізнання за рамками вимог заданої (вихідної) ситуації, тобто в ситуативно нестимульованої продуктивної діяльності і криється таємниця вищих форм творчості, здатність бачити в предметі щось нове, таке, чого не бачать інші, що і визначає її творчий статус.
Саме на цій підставі була постульована ця здатність до розвитку діяльності (те, що з боку виступає як саморозвиток діяльності) як ознаку, що визначає обдарованість. Передбачається, що таке розуміння розкриває думку Б.М. Теплова: « У цій характеристиці особистості, що ми називаємо обдарованість, не можна бачити просту суму здібностей: у порівнянні зі здібностями, вона складає нову якість».
Поводження обдарованої людини відбиває взаємодія між трьома основними групами людських якостей. Ці групи являють собою загальні і \ чи спеціальні здібності вище за середнє, високий рівень включенності в задачу і високий рівень креативності. Обдаровані люди чи володіють здатні до розвитку цієї системи якостей і додатку її до будь-який потенційно коштовної області людської діяльності.
Творчі здібності й обдарованість не зв'язані прямо з рівнем загальних і спеціальних здібностей, що є реальним засобом успішного здійснення діяльності, але не визначають однозначно творчий потенціал особистості. Їхній внесок реалізується, лише переломлюючи через мотиваційну структуру особистості, її ціннісні орієнтації.
При цьому минулому виділені два типи мотивації. До першого, що забезпечує високий рівень пізнавальної самодіяльності, відноситься перевага пізнавальної мотивації, зацікавленість у справі, а не у своєму успіху. Другий тип мотивації виступає психологічним бар'єром для прояву пізнавальної самодіяльності. Сюди відносяться зовнішні стосовно пізнання мотиви.
Обдаровані діти виявляють себе ще в раннім дитинстві, але не завжди, на жаль, вони знаходять підтримку у своїх учителів, тому що виявляють бунтарські похил
var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Освітні сайти

«Методичний портал»

Броварська районна державна адміністрація - офіційний сайт

Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz