 23 ЛИСТОПАДА 2012 Р. БІЛЯ ПАМ'ЯТНОГО ЗНАКУ ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ У С. ЛІТКИ ВІДБУВСЯ МІТИНГ З НАГОДИ 80 - РОКОВИН ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932 - 1933 РОКІВ. У мітингу взяли участь учні та вчителі Літківської ЗОШ І - ІІІ ст. ім. М.П. Стельмаха.
 Із вступним словом звернувся до всіх присутніх вчитель історії сацьків Я.Ф., який розповів про ті страшні роки.
 "Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України. 
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
 Йшли в могилу найкращі, несли найкоштовніше, що є в нації – гени розуму, здоров’я, гени досконалості фізичної й духовної, гени милосердя, справедливості, людяності й відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів.  Обривався вічно живий ланцюжок поколінь: українському народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано смертельного удару.
Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
 Уявляєте собі, щоб без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, було знищено голодом мільйони людей! Тільки дітей, зморених голодом - 3 млн. 900тис.! Ось наслідки цієї війни. І це ще не остаточний підрахунок жертв.
34-а сесія Ганеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла резолюцію про «Вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні».
 Кожна людина, як і все свідоме людство, живе у трьох вимірах: учора, сьогодні, завтра. Учора – це наша історія. Ми не знали її. А вона бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ, якщо він справжній народ, має свою власну історію. Але наше громадянське завдання скликати живих до тих сіл і хуторів, до тих криниць і спільних ям, куди скидали десятками виснажені тіла наших з вами бабусь і дідусів, матерів і батьків, братів і сестер. І понаскидали їх понад 7 мільйонів. Голодомор 1932-33 рр.: мільйони жертв за 500 днів. Коли дослідники говорять про голодомор 1931-33 рр., мається на увазі період з квітня 1032 р. по листопад 1933 р. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україна загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. в Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня… Найбільш постраждали від голоду Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.
Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок."
Віршовані рядки про ті страшні часи лунали з вуст учнів.
 До всіх присутніх звернувся Отець Миколай, який провів панахиду за безневинно загинувших людей.
Пам’янімо душі померлих від голоду Хвилиною мовчання.
Прости нас, Господи великий
Прости ще раз, в останній раз –
Позбав нас від такого лиха!
Народи всі і грішних нас.
Прости безумство наше, Боже,
Безвір’я й гордощі прости...
Хто в бідах наших нам поможе?
Спасти нас можеш тільки Ти.
Дай силу нам себе здолати,
Себе в собі перемогти,
Тебе благають діти й мати –
Спасти нас можеш тільки Ти.
Пречиста Діво, Божа Мати,
Своїм нас сяйвом опромінь,
Дай сил гріхи нам подолати
На віки вічнії. Амінь!
|
