Педагогічний колектив школи
« Болять майбутнім, школо,твої груди,
Нехай святиться твій простий поріг.»
І. Драч.
« Учителю!» - зверталися Апостоли до Ісуса Христа, хоча вважали Його і суддею, і лі-карем і пастирем, і садівником, і рибалкою душ. Якщо світиться це слово Господніми ко-льорами, то належить до високих покликань. І є в цьому сива істина. Тисячу разів мали рацію і древні філософи, коли казали, що фах вчителя – найважливіший, не замінимий і так всім потрібен.
Учитель – це незвичайна людина, яка навчає правилам життя, сіє в серцях ту найсвітлішу істину, яку потребує кожна людина.
Професія вчителя – це дуже відповідальна, важка, клопітка праця, яка потребує багато зусиль, старань, наполегливості та уваги. Вона є надзвичайно важлива в сучасному суспі-льстві. Адже вчитель виховує цілі покоління. Він вселяє в дітей ідею розуму, любові та краси, виховує в них людину. Поруч з математикою, мовою, історією чи хімією вчитель дає нам уроки життя… Безцінні уроки, котрі так часто знадобляться у майбутньому.
А скільки тепла, енергії та терпіння витрачають щодня вчителі для того, щоб зробити з дітей справжніх, розумних людей, щоб захистити від помилок, які можуть зробити діти, а потім пошкодувати.
Кажуть, ідеальних людей не буває. Проте вчитель завжди повинен залишатися ідеалом мудрості, справедливості, розуму і доброти. За кожний успіх у роботі вчитель платить власним здоров’ям, а воно зменшується, як резервуар пісочного годинника.
А між собою часто жартуємо: « У нас все не так, як у людей: новий рік починається у вересні, триває не 12, а 9 місяців, а жнива не у серпні, а в травні».
Чи знає хто, як у безсонні ночі мучать вчителів внутрішні діалоги і хаос недодуманих думок? «Я змолотив лиш нервів добрий сніп і вимолотив радощів півжмені». Чи не про нас, вчителів, писав поет Вінграновський?
І хоча ми, вчителі, розуміємо, що наша праця належить до праці тих, які повною мірою винагороджені не можуть бути ніколи. Ми не розчаровуємося в своїй професії.
Вчителі – ветерани, саме вони заслуговують велику любов і пошану. Саме вони вели шляхом знань.
Вчитель повинен вміти любити і бачити в кожній дитині те, що не бачать інші, старатись вникати у дитячі проблеми. Тоді й учні допоможуть вчителеві. Потрібно, щоб між учнями та вчителями було взаєморозуміння і гармонія, щоб було поєднано навчання з дозвіллям. Потрібно зробити так, щоб учні назавжди запам’ятали шкільне життя та своїх наставників, які дарували стільки прекрасного, і щоб вчителі у світлому відтінку згадува-ли своїх вихованців.
Вчитель завжди має залишатися сіячем доброго, мудрого, вічного…
Наша школа
Дзвоник... Стихає дитячий лемент. Учні розійшлися по кабінетах, продовжуючи свою мандрівку в Країну Знань, їхні наставники - досвідчені педагоги, вкладаючи свій талант і душу в дитячі серця, відкривають двері у світ цікавого, нового.
Така модель сучасної школи під керівництвом директора Самойленко-Граждан Г.В. поступово перетворюється у життя .
Цьому сприяє цілеспрямована робота з учителями, більшість з яких є випускниками рідної школи, які із задоволенням повернулися до alma mater вже в новій якості, якості вчителя, сіяча доброго, вічного мудрого.
Ганна Василівна впевнена, що тільки та школа, в якій дитині затишно та спокійно, де з першого класу і до випускного вечора поряд з кожним маленьким громадянином знаходяться доброзичливі, розумні та досвідчені вчителі, може створити сприятливе освітнє середовище, осередок творчої наснаги для вчителів та джерело життєтворчості для учнів.
Тільки така школа може зайняти, нарешті, гідне місце у державному контексті, забезпечуючи формування компетентної, конкурентноздатної особистості, яка вміє творчо розв'язувати проблеми, прагне на краще змінити своє життя й життя своєї країни.
Щоб виховати особистість, яка вміла б набути важливих компетентностей через застосування знань, перейти від кваліфікації до компетентності, що дає змогу знаходити правильні рішення в будь-яких професійних та життєвих ситуаціях, суспільству потрібна школа радості для дитини і вчителя, школа особистісного підходу до освіти, заповіддю якої є повага до дитини як майбутнього творця власного і суспільного життя, майбутнього діяча та генератора ідей.
У сучасних умовах вчителю потрібно вільно та гнучко оперувати інформацією, бачити зв'язки в складній структурі навчального матеріалу, вміти легко вводити учнів у сферу власних знань й націлювати їх на оволодіння ними. Діяльність педагога не обмежується взаємовідносинами учитель - учень, вона також характеризується і взаємовідносинами учитель - учитель, учитель - батьки, Звідси й ще одна вимога - створення в педагогічних колективах атмосфери вимогливості та взаєморозуміння. Взаємовідносини в педагогічному колективі І складаються на очах дітей, чутливих до найменших нюансів у спілкуванні дорослих, тим паче таких авторитетних особистостей як учителі. У цьому допомагає соціальний педагог школи Бабич З.О.
Вся робота вчителів початкових класів та вихователів ГПД Шафрай Г.М., Кабан В.М., Музиченко Л.І., Милосердової К.М., Бабич З.О., Мещерякова К.С., Денисенко О.В. спрямована на підвищення якості навчально-виховного процесу, кінцевим результатом якого стало опанування програмного матеріалу, особливо цікавим для учнів є нестандартні уроки, де маленькі громадяни мають змогу висловлювати свою думку на ті чи інші проблеми, проявляти творчість, брати участь у колективній праці.
Учителі української мови та літератури Литвиненко Н.В.. Кузнецова О.В. в системі працюють над основними мовознавчими поняттями, орфоепічними, граматичними нормами української літературної мови, правилами з орфографії та пунктуації. На етапі закріплення вивченого матеріалу проводиться поділ на групи, розігрується діалог, тим самим формується культура спілкування, мовний етикет, діти висловлюють власні думки, міркування.
Учитель історії Сацьків Я.Ф. переконані, що ознайомлюючи учнів з історичним минулим українського народу й усього людства, перед усім необхідно прилучати їх до національних та загальнолюдських цінностей, до здобутків української та світової культури, прищеплювати ідеали гуманізму, національної гідності й демократії. Все це є своєрідним інструментом для формування особистості молодої людини як громадянина сучасного українського суспільства.
Учителі англійської та німецької мови Юхименко Ю.В. та Симоненко С.А. враховуючи необхідність для молодої людини вільного користування іноземною мовою, навчають учнів спілкуватися іноземною мовою в межах тематики, визначеної програмою, читати, користуватися довідковою літературою, робити вибіркові переклади, виписки з текстів, готувати повідомлення.
Учителі математики та фізики Юрченко І.О., Олізар О.М., Бобошко О.К. постійно розвивають в учнів теоретичне мислення в процесі доведення, спростування аналізу, узагальнення, порівняння, вчать знаходити оптимальні шляхи при розв'язанні задач. Під час підготовки і проведення уроку враховують умови і можливості класу, добирають ефективні методи навчання, намагаються виділити головне у темі, удосконалюють форми і методи перевірки знань використовують тестові завдання для зворотної інформації продумують зміст і обсяг домашніх завдань, уникаючи перевантаження учнів.
У сучасних умовах величезне значення надається інформаційній компетентності, яка полягає не тільки в вмінні користуватися комп'ютером, але і в знанні основ комп'ютерної грамотності, можливостей та переваг Інтернету, в навичках роботи з інформаційними даними. На уроках інформатики, які проводить Юрченко І.О. діти мають
змогу не тільки попрацювати на комп'ютерах, але й засвоїти ази комп'ютерної графіки, дизайну.
Вчителі природничих дисциплін Петренко Т.В., Самойленко-Граждан Г.В. розуміють, що показником ефективності навчання є не тільки предметні знання, засвоєні учнями, а й сформованість умінь і навичок у процесі навчальної діяльності. Учні вчаться на уроках спостерігати, аналізувати, порівнювати, експериментувати, забезпечуючи усвідомлене ставлення до природи, свого здоров'я, формуючи навички відповідальної поведінки.
Основою для розвитку творчого потенціалу школярів є мистецтво взагалі, а музичне та образотворче - складова частина. Денисенко О.В. намагається обережно регулювати творчий процес.
Учителі фізичного виховання Костенко М.П., Білановський І.В., формують навички контролю за станом здоров'я, а учитель захисту Вітчизни Костенко М.П. враховуючи індивідуальний рівень розвитку юнаків і, залежно від цього рівня, підбирає різні за змістом завдання, які б розвивали в юнаків мислення.
Вчителі трудового навчання Ільченко П.П., Журбас С.О. на уроках створюють сприятливі умови для професійного самовизначення учнів, сприяють розвитку технічної творчості конструкторських здібностей, морально-вольових якостей, культури праці. На заняттях у процесі вивчення теорії і практиці учні ознайомлюються з різними професіями. У них формується зацікавленість до професій. Учителі систематично стежать за розвитком інтересів і нахилів учнів, фіксують результати спостережень, знаходять індивідуальний підхід до учнів, розвивають здібності.
Складна робота вчителя, в його праці потрібне гаряче серце. Він керівник без претензії на владу, друг без панібратства, порадник без нотацій, вишка, куди піднімає він свого вихованця, щоб разом озирнути світ дитячими очима, розміркувати по-дорослому. Якої поваги гідна людина, що вміщує в собі душу дитини, підлітка і юнака!
С.П. Титов
Його справа найважча, навіть дива не здужає. Поглянь, одна сильна людина перед вихованням однієї дитини виявляє слабкість. А він цілій групі дітей дає знання і виховує їх, що можна з цим зрівняти!
Алішер Навої
Друга мета твоя на тій путі —
Достойного учителя знайти.
Алішер Навої
Професія накладає на людину певний відбиток... Нам приємно зустріти справжнього лікаря в людині, що обрала собі лікарську професію; нас тішать своєрідні особливості моряка, воїна, поета. І ми, треба сподіватися, тішитимемося і своєрідними особливостями вчителя. Його службова діяльність і професія накладають на нього певний відбиток, розвивають у ньому особливий світогляд і особливе ставлення до людей, роблять з нього своєрідну особистість. Ми з радістю знаходимо. в учителя свідомість учителя.
А. Дістереег
Нема сумніву, що багато що залежить від загального розпорядку в закладі, але найголовніше завжди залежатиме від особи безпосереднього вихователя, що стоїть віч-на-віч з вихованцем: вплив особи вихователя на молоду душу становить ту виховну силу, якої не можна замінити ні підручниками, ні моральними сентенціями, ні системою покарань та заохочень. Багато, звичайно, важить дух закладу; але цей дух живе не в стінах, не на папері, а в характері більшості вихователів і звідти вже переходить у характер вихованців.
К. Д. Ушинський
Хоч би які були докладні й точні інструкції викладання та виховання, вони ніколи не можуть замінити собою відсутності переконань у викладача... Найголовнішим шляхом людського виховання є переконання, а на переконання можна тільки впливати переконанням. Всяка програма викладання, всякий метод виховання, хоч би який він був хороший, не перейшовши в переконання вихователя, залишиться мертвою буквою, що не має ніякої сили в дійсності. Найпильніший контроль у цій справі не допоможе. Вихователь ніколи не може бути сліпим виконавцем інструкції: не зігріта теплом його особистого переконання, вона не матиме ніякої сили.
К. Д. Ушинський
...Вічно не старіюча дитячість душі є найглибшою основою істинного самовиховання людини й виховання дітей... Як самовиховання людини, так і виховання дитини — не зовнішня поліровка, а істинне, що проймає всю душу, виховання — грунтуються на цій цілісності, цілковитій прозорості і беззавітній щирості душі... Але щирість викликається тільки щирістю; ось чому не тільки у вихованця, але й у вихователя цілковита щирість душі є єдиною міцною запорукою справжнього, а по примарного успіху виховання...
К. Д. Ушинський
Вихователь повинен являти собою зразок правдивості й нікого не обманювати.
...Мені здається, що це одно з джерел брехні: краще — якнайменше обіцяти, але завжди виконувати [дану обіцянку].
К. Д. Ушинський
В дитячому віці зовнішнє і внутрішнє, форма і суть змішуються дуже легко, і неохайна, задушна шкільна кімната, подертий, заяложений, погано надрукований підручник майже так само відбивають у дітей охоту до навчання, як наприклад, неприваблива, непристойна зовнішність учителя.
К. Д. Ушинський
Спостерігаючи за педагогами, які відвідували нашу школу, я дійшла висновку, що вони поділяються на дві категорії: до першої належать люди, які входять до школи з якимось нервовим бажанням шукати недоліки і з дитячим острахом не помітити їх і скомпрометувати себе. Такі люди прискіпуються до дрібниць, надають їм величезного значення, зосереджують на них усю свою увагу і, віддаючись їм цілком, втрачають здатність глянути в лице самій справі... Не такі люди другої категорії: школа не уявляється їм «полюванням за помилками...» Вони входять до неї з любов'ю до справи, вони намагаються знайти в ній якомога більше хорошого; як мати в улюбленій дитині, вони захоплюються всім, чим можна захопитися, вони радіють з усього, з чого можна радіти, і вселяють те довір'я, і викликають ту щирість, яка одна тільки й здатна допомогти критиці зазирнути в душу школи.
X. Д. Алчееська
Знаючий, думаючий, досвідчений педагог не засиджується довго, готуючись до завтрашнього уроку. На безпосередню підготовку до уроку в нього йде дуже мало часу. Він не пише довгих поурочних планів, і не може бути й мови про те, щоб він записував у план зміст фактичного матеріалу з даного уроку. Він справді, готується до гарного уроку все життя.
Його духовне життя — це постійне збагачення інтелекту. Він ніколи не скаже: я вже нагромадив достатньо знань, їх вистачить мені на все життя. Знання — справа жива, вічно обновлювана. Воно старіє і вмирає, як старіє і вмирає людина.
В.О. Сухомлинський
Фундамент, на якому стоїть школа і будується все, що робиться в школі,— це різносторонні знання, багате розумове життя, широта кругозору, постійно інтелектуально зростання кожного вчителя. Через три-п'ять років після закінчення ВУЗу учитель повинен знати в три, в п'ять, в десять разів більше, ніж знав він у перший рік своєї роботи. Якщо цього нема, учні будуть приречені на нудне зубріння і отупіння, тому що викладання, що зігріто і не осяяне прагненням учителя до знань, перетворюється для нього у важку повинність, у тягар, а в дитини відбиває всяку охоту до знань і губить її інтелектуальні задатки й здібності.
В.О. Сухомлинський
...Основною пізнавальною стихією уроку, що входить ніби в усі пори школярів, має бути ніяк не виклад підручника, а те, що він дає «між рядків» підручника, той великий загальний запас освіченості, який він приносить із собою на урок і віддає учням разом з диханням, всією своєю особистістю, всією своєю дуже великою інтелігентністю. Такі й лишаються в нашій пам'яті...
Маріетта Шагінян
Боротися з натурою — марна справа... Учитель є помічник природи, а не її владика, її утворювач, а не перетворювач...