 Як відомо, Тарас Шевченко, за його ж свідченням, почав писати ще кріпаком у 1837 році, а першу збірку "Кобзар", що назавжди увійшла в історію української та світової літератури, видав у 1840 році в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло 8 творів: "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "Нащо мені чорні брови", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч" та поезія "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами", що послужила епіграфом не тільки до видання, а й до всієї творчості поета. Після появи цієї збірки Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко деякі свої повісті підписав "Кобзар Дармограй".
З усіх прижиттєвих видань перший "Кобзар" мав найпривабливіший вигляд: якісний папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість його - на початку книги офорт за малюнком Василя Штернберга: народний співак - кобзар із хлопчиком-поводирем.
Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього "Кобзаря", навіть урізаного царською цензурою, - подія величезного літературного і національного значення.
У світі збереглося лише кілька екземплярів "Кобзаря" 1840 року. За життя автора з такою назвою в 1844 та 1860 роках вийшло ще дві збірки. 1844 року вийшов передрук першого видання з додатком поеми "Гайдамаки". "Кобзар" 1860 року було надруковано за кошти Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився у Млієві на Черкащині під час своєї останньої подорожі по Україні в 1859 році. Платон Симиренко - відомий на Україні цукрозаводчик і меценат дав для видання "Кобзаря" 1100 рублів. Воно було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка. (Того ж року вийшов "Кобзарь" в перекладі російських поетів (СПБ, 1860; переклад російською мовою за редакцією М. Гербеля). Видання "Кобзаря" 1860 року передова громадськість сприйняла як визначну літературно-громадську подію загальноросійського значення.
|
