 … я мрію так життя прожити,
Щоб кров і піт віддать землі своїй,
Щоб у плодах мої хилились віти,
Щоб розроставсь в глибинах корінь мій».
М.Стельмах. «В твоїм грозовім полі,Україно…»  25 травня 2012 року у святкували 100 - річчя від дня народження українського письменника, громадського діяча М.П. Стельмаха.
 До заходів по відзначенню сторічного ювілею завітали заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко, голова Національної спілки письменників України Віктор Баранов, письменник Микола Сом та багато інших гостей.  Гості відвідали Літківську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. ім. М.П. Стельмаха.  У навчальному закладі учні школи представили українську світлицю. Розповіли про її експонати, історію її відкриття.  Вчитель історії Сацьків Я.Ф. провів екскурсію по шкільному етнографічно-краєзнавчому музею, де познайомив почесних гостей із сторінками життя М.П. Стельмаха у с. Літки, його педегогічною творчістю у Придесенні.  На святковому концерті приуроченому 100- річчю від дня народження М.П. Стельмаха лунали вірші видатного письменника, спогади письменників про його творчість, громадську діяльність, читались уривки із творів Михайла Стельмаха. Обминувши луг, що вкрився міддю,
Слід до хати губиться в бору.
В хаті пахне парене обіддя,
Сік густий покрив кору.
На корі зі мною стельмах сивий,
Поруч шпиці віялом лягли.
Ми майструєм, щоб шляхи щасливі
Під колесами гули.
У роботі дні пливуть чудові,
І надвечір я іду щодня
В гомінкі бори соснові,
Де живе моя рідня. Де живуть майстри хороші, чесні
Вуглярі, і теслі, й дьогтярі.
Серед них мої проходять весни
І розмови до зорі.
Небагато літ прожив на світі
У краю лісів, озер і трав.
Там навчився я людей любити
І чудовий світ пізнав.
Може, тим без пісні я не можу
Працювати, жити навіть дня,
Що округ земля моя хороша,
А на ній – моя рідня!
(М.Стельмах. «Рідня»).
Зі словами привітання виступив Микола Томенко, Віктор Баранов, Микола Сом та багато інших гостей. Михайло Панасович Стельмах – український поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і сценарист. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями й романами він підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві ХХ століття. Завдяки цьому митець відбив глибинні площини народного життя, визначальні ознаки української ментальності, змалював типові народні характери. У
цьому світі йде гостра боротьба правди й кривди, утверджується добро й заперечується зло. М.Стельмах був і залишається в пам’яті українського читача як літописець українського села, хранитель правди і добра на землі.
Щоб, пісню співаючи, йшла на поріг
З живою дитиною радісна мати,
Щоб землі співали в сузір’ї доріг
І вимерло горе із кожної хати.
Я знаю щасливі шляхи і шляхи у крові,
В торгашеських лапищах бачу я атом
І душі убивців, як нори, криві,
Тому я стою на сторожі солдатом, солдатом стою!
( М.Стельмах. «Буває нелегко мені – не дихну…» (уривок)).
|
